2 серпня президент Володимир Зеленський вніс до Верховної Ради два законопроєкти про кримінальну відповідальність за кол-центри і дроп-рахунки.
Перший законопроєкт — «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за організацію електронно-комунікаційних шахрайських організацій (шахрайських кол-центрів) та залучення до участі в них».
У пояснювальній записці зазначено, що шахрайські кол-центри, видаючи себе за співробітників банків, правоохоронних чи державних органів, виманюють персональні дані, банківську таємницю, реквізити платіжних карт і коди автентифікації для заволодіння чужим майном. Окрему небезпеку ця діяльність становить у період воєнного стану: зловмисники маскуються під тих, хто оформлює державні соціальні виплати чи гуманітарну допомогу, а серед постраждалих — внутрішньо переміщені особи, військовослужбовці та їхні родини.
Пояснювальну записку до законопроєкту підписав заступник керівника Офісу президента Олег Татаров. У документі зазначено, що чинна стаття 190 Кримінального кодексу («Шахрайство») має матеріальний склад і вимагає доведення шкоди в кожному окремому епізоді, що для транскордонних кол-центрів суттєво ускладнює й затягує розслідування через потребу в міжнародній правовій допомозі. Кваліфікація за статтею 255 (створення злочинної організації) також вимагає доведення сукупності специфічних ознак злочинної організації чи спільноти й не враховує особливої структури таких угруповань — з організаторами, керівниками, технічними адміністраторами, постачальниками послуг та рекрутерами, які самі коштами потерпілих можуть не заволодівати.
Законопроєкт пропонує доповнити Кримінальний кодекс новою статтею 255-4 «Створення, керівництво електронно-комунікаційною шахрайською організацією або участь у ній», яка встановить відповідальність за:
- створення такої організації або керівництво нею чи її структурною частиною;
- свідому участь у ній, а також надання їй засобів, послуг, інформації чи інше сприяння;
- умисне залучення нових учасників через пропозиції роботи, винагороди чи послуг, у тому числі поширення відповідної інформації;
- сприяння створенню чи функціонуванню такої організації або створення умов для уникнення відповідальності, якщо це вчинила службова особа.
Склад злочину пропонується зробити формальним — тобто сам факт організації, технічного забезпечення чи рекрутингу каратиметься незалежно від того, чи доведені збитки конкретних потерпілих. Водночас рядові учасники (крім організаторів і керівників) зможуть уникнути відповідальності, якщо добровільно повідомлять правоохоронців про діяльність організації та сприятимуть її викриттю.
Приміткою до статті «електронно-комунікаційна шахрайська організація» визначається як стійке об’єднання трьох або більше осіб, попередньо зорганізованих для систематичного заволодіння чужим майном або права на майно шляхом обману чи зловживання довірою з використанням засобів електронних комунікацій.
У пояснювальній записці зазначено, що зміни узгоджуються з євроінтеграційними зобов’язаннями України — Директивою (ЄС) 2019/713 про боротьбу з шахрайством і підробкою безготівкових платіжних засобів, директивами (ЄС) 2022/2555 (NIS 2) та 2013/40/ЄС про напади на інформаційні системи, а також Будапештською конвенцією про кіберзлочинність.
«Дроп-рахунки»: відповідальність за передачу платіжних інструментів
Другий документ — «Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо захисту громадян, їхніх коштів від незаконних дій з платіжними інструментами й банківськими рахунками».
Пояснювальну записку до нього також підписав Олег Татаров.
Проєкт описує мережі «дроп-рахунків» — номінальних платіжних рахунків — як окремий елемент кримінальної інфраструктури, що набув системного характеру й забезпечує функціонування схем платіжного шахрайства, діяльності кол-центрів, незаконного грального бізнесу, легалізації доходів, обігу підакцизних товарів і наркотичних засобів, а також конвертаційних операцій. Функціонування таких мереж передбачає розподіл ролей між організаторами, так званими «дроповодами», які шукають і залучають номінальних власників рахунків, особами, що забезпечують одержання й передачу платіжних інструментів та доступу до рахунків, а також тими, хто конвертує кошти в готівку чи віртуальні активи.
За чинної редакції стаття 200 Кримінального кодексу охоплює лише окремі незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до рахунків, але не встановлює самостійної відповідальності за передачу й обіг платіжних інструментів для подальшого шахрайства. Притягнення номінальних власників рахунків до відповідальності натомість залежить від доведення їхньої співучасті у конкретному злочині, що ускладнює зупинення таких мереж ще на етапі формування.
Законопроєкт пропонує:
- розширити статтю 200 Кримінального кодексу, поширивши її на фальсифікацію платіжних інструкцій, платіжних інструментів, електронних гаманців, індивідуальної облікової інформації та електронних грошей, а також на їх незаконне привласнення, викрадення чи заволодіння шляхом обману або зловживання довірою;
- доповнити кодекс новою статтею 200-1, яка встановить відповідальність за передачу, одержання, придбання, зберігання та інше набуття платіжних інструментів і доступу до банківських та платіжних рахунків з метою шахрайства чи іншого кримінального правопорушення;
- внести зміни до статей 96-3 та 96-9 Кримінального кодексу, розширивши підстави для застосування заходів кримінально-правового характеру до юридичних осіб, якщо злочин учинявся в їхніх інтересах;
- змінити статтю 216 Кримінального процесуального кодексу, визначивши, що провадження за новою статтею 200-1 розслідуватиме слідчий того органу, який розпочав досудове розслідування або до підслідності якого належить правопорушення, де були використані передані чи одержані платіжний інструмент, облікова інформація або доступ до рахунку.
Документ також розроблено з урахуванням Директиви (ЄС) 2019/713, яка вимагає визнавати кримінальними злочинами незаконне привласнення чи зберігання платіжних інструментів для шахрайського використання та передбачає відповідальність юридичних осіб, якщо злочин учинила особа на керівній посаді в їхніх інтересах.
